Афганський біль й тривога сьогодення

2015-02-13

Афганський біль й тривога сьогодення

Калинівчани вшановують ветеранів війни в Афганістані та інших країнах.13.02.15 в обрядовому залі Калинівського РБК відбулись урочистості з нагоди виведення радянських військ з Афганістану.Десять років афганської війни стали важким випробуванням для сімей, які з нетерпінням очікували повернення з Афганістану своїх синів, братів, чоловіків, випробуванням на мужність та відданість військовій присязі для тисяч українських юнаків, яким довелося пройти через афганське пекло. На цьому наголосили у своєму виступі голова райдержадміністрації Володимир Гаврилюк та голова районної ради Юрій Браніцький, які привітали учасників із черговою річницею виведення військ з Афганістану та вручили відзнаки та грошову премію воїнам - інтернаціоналістам, батькам загиблих учасників бойових дій. Виступав з вітальним словом колишній голова Калинівської районної організації Спілки Ветернів Афганістану Василь Бовкун.Роки спливають, але не зменшується біль втрати. Ще зовсім молодими пішли із життя одинадцять калинівчан. Стежками буремних подій афганської війни й до тривожного сьогодення привели учасників зібрання ведучі заходу - Маргарита Островська та Іван Дехтяренко. Скорботного відтінку надала заходу поезія у виконанні бібліографа - краєзнавця Калинівської ЦРБ, поетеси Марії Катічевої.СПОВІДЬНу що, солдате, повний ран,Колись ти вистояв Афган.Пліч – о – пліч з руським, наче з братомА нині землю захищатиСвою повинен брат від брата.За що боролись, бідні, ви?Чергові витівки Москви.Внести свої коректні зміниУ плани лідера Аміна.Наказ підписує Устінов…І ви пішли через кордонВперед десантний батальйон,Дивізії і авіація.Була блискуча операція…З усунення та ліквідації.Палац в Тадж – Беку – не кінець,Де наш задіяний боєць.Була тотальна це війнаБез фронту, тилу, та вонаМов, справжнє урвище, без дна.Хіба могли бійці те знатиЯкі будуть чисельні втрати.Хіба тоді ціну збагнулиЗаміни влади у Кабулі.А далі кулі, кулі, кулі…Смердів союзівський обманІ раз у раз «Чорний тюльпан»Здіймався в небо прямо з пекла.Кому в очах під сонцем смерклоВ бою з душманами запеклім.Ви йшли, і падали, вставали,Ви помирали, виживали.А побратимів хоронити,Не кожний взмозі пережитиТруну, могилу, сльози, квіти.А нині що робити вам?Тече вогнем в серцях Афган.І квилять душі, наче птахиДай Боже сили перед страхомОдне бажання – мир над дахом.Лишень образа, так, образаІ відчуваються відразуМов струни, нерви у напрузі, -Бо руські друзі більш не друзі,І як покласти край нарузі?Вони жахітті ворогиКоли вчинити так могли,Підошви Путіну лизатиЩоб Україну зарівняти.Чи ж нас так легко подолати?Так нині що робити вамКазати що своїм синамЩоб їх, як вас не запитали:«А ми туди вас посилали?...»Свої ж майори й генерали.Тож, я бажаю усім вамНе повторився б знов Афган.Щоб жодного не було бранцяЗ колишніх воїнів – АфганцівСвятий Месіє, прошу, зглянся!М. КатічеваПісля урочистостей усі учасники зібрання поклали квіти до пам’ятника загиблим воїнам у афганській війні.