Ви знаходитесь тут:
- Головна
- Новини бібліотеки
- 20 лютого - День Героїв Небесної Сотні
20 лютого - День Героїв Небесної Сотні
2015-02-18
20 лютого - День Героїв Небесної Сотні
Пам’яті Небесної Сотні
Зашуміло Чорне море і завирувало,
Застогнали німі гори, що аж гірко стало.
І пішла шалена хвиля по всій Україні,
Бо набридли лихі будні, що й діти не милі.
Запекло глибоко в грудях всіх життя собаче,
Мухи варті стали люди.
Сліпі, мов, не бачуть
Наші вірні земні Боги ,що позасідали
У «палатах» у затишних, у Верховних залах.
Деруть шкіру, як з скотини, з рідного народу,
Ростуть ціни на бензини, на хліби, на воду
І корупція, мов гаддя, розповзлася нині
Що найбільш в навчальних вузах і у медицині.
Розпасають свої шиї пани – депутати,
І навіщо тих пихатих було обирати.
Щоб могли голосувати за брудні закони
І ліпити свої пики між святі ікони.
Трісла свита президентська, мабуть не до краю,
І понині проблем різних у нас вистачає.
Бо ще є неправди в світі, аж забилось сито
І невзмозі правду сіять брудну, непромиту.
Що ж ми голови схилили, брати – українці,
Чи ж до бою не готове у нас нині військо ?
Чи над нами сонце вкрали, чи небо зашите,
А вони без зброї встали, щоб всіх захистити.
А вони пішли із дому і не попрощались,
Що ідуть назустріч смерті – і не сподівались.
Йшли будити усіх сонних, що позасинали,
І у вісні ледь Україну за гріш не продали.
Наважились прямо в вічі про все запитати
У прем’єра, президента, і у депутата
По чім нині життя наше у рідному краї,
Хто живе, а хто жирує, а хто відбуває…
Хто нужду свою справляє в які унітази,
Хтось збирає крихти з хліба, а де хто алмази.
І куди вона поділась – ота справедливість,
Залишилася надія лиш на Божу милість ?
І у відповідь зненацька, мов в часи минулі
Снайперські у скроні полетіли кулі.
Їх на власні очі не один побачив,
Бо стікала з ближніх кров жива, гаряча.
Це під мирним небом рідної країни
Гине мирна молодь, патріоти гинуть.
Білий цвіт держави, праведні і вірні
Підсікає нелюд націю з коріння.
Вчителі, актори, водії, студенти
Йшли шукати правди в глави –президента.
Ні не вимагати, а про наболіле.
Та їх не почули… Їх вогнем зустріли.
Нігоян Шевченка цитував слова, -
Вражені картеччю груди, голова.
Жмеринки художник вбитий в спину впав,
На воді Валерій пензлем малював.
Шимко – вінничанин закликав в «Контакті»,
«Їдьте всі, хто може в Київ, любі браття».
І так цілу сотню молодих, вродливих
Підло розстріляли, катували, били,
Відрізали вуха, вибирали очі
В снах таке не снилось людям серед ночі.
Звідки таке звірство, хто дав на те волю,
Скільки знущань знесли їх серця від болю.
Хтось за це заплатить, не рано, то пізно,
Бог не звик гукати, трясти пальцем грізно.
Та він покарає катів неодмінно –
Хто життя вбиває неньки – України.
Всім Героям слава ! І ганьба мерзоті,
Вічна пам'ять світла всій «Небесній сотні!»
Нашим ясним зорям, янголам воскреслим
За життя віддане совісне і чесне.
За суттєвий приклад, віру і надію,
Нехай церкви правлять вічну літургію,
Нехай горять свічі і палають квіти.
Подвиг ваш відомий став усьому світу
І коли затихнуть птахи на світанні
Схили чоло мовчки у святім мовчанні
За тих – хто за правду і безповоротно,
За взірців Майдану, за «Небесну сотню!»
М.Катічева
Зашуміло Чорне море і завирувало,
Застогнали німі гори, що аж гірко стало.
І пішла шалена хвиля по всій Україні,
Бо набридли лихі будні, що й діти не милі.
Запекло глибоко в грудях всіх життя собаче,
Мухи варті стали люди.
Сліпі, мов, не бачуть
Наші вірні земні Боги ,що позасідали
У «палатах» у затишних, у Верховних залах.
Деруть шкіру, як з скотини, з рідного народу,
Ростуть ціни на бензини, на хліби, на воду
І корупція, мов гаддя, розповзлася нині
Що найбільш в навчальних вузах і у медицині.
Розпасають свої шиї пани – депутати,
І навіщо тих пихатих було обирати.
Щоб могли голосувати за брудні закони
І ліпити свої пики між святі ікони.
Трісла свита президентська, мабуть не до краю,
І понині проблем різних у нас вистачає.
Бо ще є неправди в світі, аж забилось сито
І невзмозі правду сіять брудну, непромиту.
Що ж ми голови схилили, брати – українці,
Чи ж до бою не готове у нас нині військо ?
Чи над нами сонце вкрали, чи небо зашите,
А вони без зброї встали, щоб всіх захистити.
А вони пішли із дому і не попрощались,
Що ідуть назустріч смерті – і не сподівались.
Йшли будити усіх сонних, що позасинали,
І у вісні ледь Україну за гріш не продали.
Наважились прямо в вічі про все запитати
У прем’єра, президента, і у депутата
По чім нині життя наше у рідному краї,
Хто живе, а хто жирує, а хто відбуває…
Хто нужду свою справляє в які унітази,
Хтось збирає крихти з хліба, а де хто алмази.
І куди вона поділась – ота справедливість,
Залишилася надія лиш на Божу милість ?
І у відповідь зненацька, мов в часи минулі
Снайперські у скроні полетіли кулі.
Їх на власні очі не один побачив,
Бо стікала з ближніх кров жива, гаряча.
Це під мирним небом рідної країни
Гине мирна молодь, патріоти гинуть.
Білий цвіт держави, праведні і вірні
Підсікає нелюд націю з коріння.
Вчителі, актори, водії, студенти
Йшли шукати правди в глави –президента.
Ні не вимагати, а про наболіле.
Та їх не почули… Їх вогнем зустріли.
Нігоян Шевченка цитував слова, -
Вражені картеччю груди, голова.
Жмеринки художник вбитий в спину впав,
На воді Валерій пензлем малював.
Шимко – вінничанин закликав в «Контакті»,
«Їдьте всі, хто може в Київ, любі браття».
І так цілу сотню молодих, вродливих
Підло розстріляли, катували, били,
Відрізали вуха, вибирали очі
В снах таке не снилось людям серед ночі.
Звідки таке звірство, хто дав на те волю,
Скільки знущань знесли їх серця від болю.
Хтось за це заплатить, не рано, то пізно,
Бог не звик гукати, трясти пальцем грізно.
Та він покарає катів неодмінно –
Хто життя вбиває неньки – України.
Всім Героям слава ! І ганьба мерзоті,
Вічна пам'ять світла всій «Небесній сотні!»
Нашим ясним зорям, янголам воскреслим
За життя віддане совісне і чесне.
За суттєвий приклад, віру і надію,
Нехай церкви правлять вічну літургію,
Нехай горять свічі і палають квіти.
Подвиг ваш відомий став усьому світу
І коли затихнуть птахи на світанні
Схили чоло мовчки у святім мовчанні
За тих – хто за правду і безповоротно,
За взірців Майдану, за «Небесну сотню!»
М.Катічева