Дякуємо Вам за Перемогу!

2016-05-10

/Files/images/pereglyad_yuv/4.jpg

Спогади у пам’яті...

Пожовклі листки документів, повідомлень з далеких військових років,... Це все експонати тематичної виставки «Дякуємо вам за Перемогу!», яку підготували до Дня перемоги над нацизмом бібліотекарі юнацького відділу Калинівської центральної районної бібліотеки Людмила Шуманська та Людмила Гаврилюк.

... Ідея цієї виставки виникла спонтанно, - розповідає Людмила Шуманська.

Війна болючими споминами увійшла і життя не лише учасників Другої світової, а і їх рідних. Минули десятиліття, як відійшли у тиху вічність герої, але рідні й досі зберігають, як найдорожчі сімейні реліквії, пам’ятки про буремні роки війни.

- Мій тато пройшов усю війну, був двічі поранений. Дійсно пройшов , бо служив у піхоті. Казав, що за щастя було проїхатись на броні танка. Те, що йому довелося пережити, не описати в одній книжці. Чого лише варті бої на Курській дузі, під Кенігсбергом. Часто до нього приходили хлопчаки, щоб він розповів їм про війну. А День перемоги він святкував з особливим настроєм – радів за перемогу й оплакував своїх побратимів. Війна так сильно запала у його душу, що навіть після важкої хвороби, інсульту, він не пам’ятав, що сталося два роки тому, але поіменно пригадував своїх бойових товаришів, - згадує Людмила Шуманська.

- Довгі десятиліття зберігає пожовклу похоронку й родина Гаврилюків. Війна осиротила сім’ю забрала життя Якова Яковича Гаврилюка, а от його син Володимир Якович повернувся додому живим. - Бабуся мого чоловіка отримала похоронку, в ній було вказано, що дідуся похоронили в Івано – Франківській області, - розповідає Людмила Гаврилюк.

- – Після війни бабуся з дітьми їздила на його могилу. А батько мого чоловіка Володимир Якович служив, але ніколи не хизувався цим. Це була дуже скромна і порядна людина, він навіть пільгами учасника війни не користувався, про війну згадував неохоче, бо багато біди бачив там. Лише теплі та гарні спогади залишилися про ще одного героя Івана Ксенофонтійовича Петрика у його рідних – родина Козловських. Дідусь мого чоловіка міг не йти на фронт, у нього, як залізничника, була бронь, але він таки добився свого і в сорок другому потрапив на фронт, - розповідає бібліотекар дитячої бібліотеки Тетяна Козловська. – Додому він повернувся без однієї стопи, але його вміння любити та цінувати життя, оптимізму війна не знищила. Він гарно співав, грав на гармошці й цитував Кобзаря. Помер він у дев’яносто сім років, але до останнього не втрачав оптимізму.

- А мій тато казав, що на війні тільки й виживав той, хто прагнув жити, хто не втрачав віри. Як тільки людина опускала руки, знай, що нічого доброго з нею не трапиться, чекай на біду.

Пам’ять про героїв буде жити поки ми пам’ятатимемо про них. І саме для цього калинівські бібліотекарі підготували таку виставку, щоб кожен, хто завітає у бібліотеку, згадав героїв, які живуть поряд із ними і тих, хто давно відійшов у вічність.

(автор О.Осаволюк)

Кiлькiсть переглядiв: 350

Коментарi